Лишай — це не одна хвороба, а група дерматологічних станів зі схожими проявами: плямами, лущенням, свербежем, інколи болем і мокнуттям. Причиною можуть бути грибки, віруси або запальні й аутоімунні процеси, тому мазь від лишаю підбирають не за назвою висипу, а за точним діагнозом. Саме тому перед початком лікування важливо встановити тип ураження шкіри та лише потім обирати місцевий засіб.
Принципи лікування лишаю
Підхід до лікування залежить від того, який саме лишай виявлено у людини. Грибкові форми потребують протигрибкових препаратів, оперізувальний лишай — противірусних, а при червоному плоскому лишаї чи вираженому запаленні можуть знадобитися протизапальні або кортикостероїдні засоби. Одна й та сама мазь не підходить для всіх випадків.
Найчастіше ураження з’являються на тілі, обличчі, кінцівках або у волосистій частині голови. Навіть якщо висип не надто турбує, лікування відкладати не варто. Без правильної терапії процес може затягнутися, перейти в хронічну форму або поширитися на сусідні ділянки шкіри.
Під час вибору лікування лікар враховує не лише зовнішній вигляд висипу, а й супутні чинники: стан імунітету, наявність хронічних захворювань, схильність до алергії, рівень стресу, локалізацію ураження та вік пацієнта. У дітей будь-який підозрілий висип потрібно обов’язково показати педіатру або дитячому дерматологу.
Яку мазь вибрати для швидкого позбавлення від лишаю?
Швидкість одужання залежить не стільки від «найсильнішої» мазі, скільки від того, чи правильно визначено тип лишаю. Якщо грибкове ураження лікувати гормональним засобом без контролю лікаря, стан може погіршитися. Саме тому дерматологи наголошують: спочатку діагностика, потім лікування.
Для лікування лишаю у людини часто використовують такі засоби:
- протигрибкові мазі: клотримазол, тербінафін, ламікон, кетоконазол, екзодерил, клотрекс, міконазол;
- противірусні препарати при оперізувальному лишаї: ацикловір, герпевір;
- протизапальні та гормональні мазі для зменшення свербежу й запалення: адвантан, флуцинар, лоринден;
- антисептичні та підсушувальні засоби: сірчана мазь, саліцилова мазь, цинкова мазь.
Терапія зазвичай включає не лише мазі, а й креми, гелі, а інколи таблетки. Якщо висипка поширена, супроводжується болем, вираженим свербежем або не реагує на місцеве лікування, лікар може доповнити схему системними препаратами.
При появі підозрілих плям на шкірі або слизових оболонках не варто займатися самолікуванням. Деякі форми лишаю заразні, а зовні різні дерматози можуть виглядати дуже схоже. Точний діагноз — головна умова для повного одужання без рецидивів.
Зовнішні засоби
Оскільки лишай найчастіше вражає саме шкіру, основу лікування становлять зовнішні препарати. Їх наносять на чисту й суху шкіру, зазвичай 1–2 рази на день, а в окремих випадках частіше — залежно від інструкції та призначення лікаря. Бажано обробляти не лише саму пляму, а й невелику ділянку навколо неї, щоб зменшити ризик поширення процесу.
Тривалість курсу різниться. У середньому лікування триває від 1 до 3 тижнів, але при деяких грибкових ураженнях може бути довшим. Навіть якщо симптоми стали менш помітними раніше, курс не слід переривати самостійно, інакше можливий рецидив.
Противірусні мазі
Противірусні мазі застосовують переважно при оперізувальному лишаї, який пов’язаний із вірусом герпесу. Основною діючою речовиною найчастіше є ацикловір. До поширених засобів належать ацикловір, герпевір, ацигерпін, віворакс, зовіракс, герперакс.
Такі препарати допомагають пригнічувати розмноження вірусу, зменшувати вираженість висипань і полегшувати перебіг хвороби. У деяких схемах їх наносять кілька разів на добу, відповідно до інструкції або призначення лікаря. Якщо стан покращився, це не означає, що лікування потрібно припинити раніше часу.
При оперізувальному лишаї також важливо враховувати больовий синдром. Якщо є виражений невралгічний біль, лікар може додатково рекомендувати знеболювальні препарати.
Гормональні мазі
Гормональні мазі використовують при важких формах захворювання, сильному запаленні, свербежі або ускладненому перебігу. До таких засобів належать сіналар, синафлан, флуцинар, преднізолон. Вони можуть швидко зменшувати запалення, почервоніння та дискомфорт.
Проте ці препарати не можна застосовувати безконтрольно. Вони призначаються короткими курсами, оскільки тривале використання підвищує ризик звикання, стоншення шкіри та інших небажаних наслідків. Особливо важливо пам’ятати, що гормональні мазі без лікаря можуть погіршити грибковий лишай, маскуючи симптоми без усунення причини.
Якщо лишай супроводжується сильним болем, особливо при оперізувальній формі, до лікування можуть додавати ібупрофен або кетопрофен за рекомендацією фахівця.
Протигрибкові мазі
Протигрибкові мазі — основа лікування грибкових форм лишаю. Вони руйнують клітинні структури грибка та зупиняють його розмноження. Найчастіше дерматологи рекомендують клотримазол, тербінафін, ламікон, кетоконазол, екзодерил, клотрекс, міконазол. У деяких випадках застосовують мікосептин або мікозорал.
Такі засоби особливо ефективні при ураженнях, пов’язаних із дріжджоподібними та іншими патогенними грибками. Схема нанесення зазвичай така:
- обережно очистити уражену ділянку шкіри;
- добре висушити її;
- нанести тонкий шар препарату;
- легко розподілити по плямі та невеликій зоні навколо;
- повторювати з частотою, яку визначив лікар або зазначено в інструкції.
Залежно від складності випадку протигрибкові мазі застосовують 2–4 рази на добу. Курс може тривати від кількох тижнів до довшого періоду, якщо ураження стійке або локалізується у складних зонах. Деякі препарати дозволені дітям, але підбір дитині повинен робити лікар.
Серед відомих засобів варто виділити:
- клотримазол — один із найпоширеніших препаратів для лікування грибкового лишаю;
- тербінафін — активний проти багатьох видів грибів;
- кетоконазол — використовується при різних грибкових ураженнях шкіри;
- ламікон — сучасний місцевий протигрибковий засіб;
- екзодерил — часто призначається при стійких ураженнях;
- сірчано-дьогтьова мазь — допоміжний засіб, який інколи використовують при стригучому лишаї;
- олететрин — антибактеріальний препарат, який може застосовуватися в окремих випадках за призначенням лікаря.
Протизапальні засоби
Коли лишай супроводжується запаленням, подразненням або вторинним інфікуванням, до лікування можуть включати протизапальні засоби. Серед відомих місцевих препаратів — мазь Вишневського та іхтіолова мазь. Вони застосовуються як допоміжні засоби в окремих клінічних ситуаціях.
Окремо варто згадати комбіновані препарати, наприклад тридерм. Він поєднує кілька дій одночасно: протизапальну, протиалергічну, протигрибкову та антибактеріальну. Однак комбіновані засоби теж не варто використовувати самостійно, адже їх доцільність залежить від типу ураження шкіри.
Для зменшення свербежу іноді додатково призначають антигістамінні препарати. Це особливо актуально, якщо лишай сильно свербить, заважає сну або пацієнт розчісує уражену ділянку.
Сірчана мазь
Сірчана мазь належить до засобів із підсушувальною та антисептичною дією. Її застосовують при деяких видах лишаю, а також при інших шкірних станах, зокрема себореї та корості. Вона може бути корисною як допоміжний препарат, коли потрібно зменшити подразнення й підсушити уражену поверхню.
Засіб наносять зовнішньо тонким шаром 2–3 рази на добу, зазвичай протягом тижня або за схемою, яку призначив лікар. Препарат не використовують при підвищеній чутливості до компонентів, а також у дітей раннього віку без окремої рекомендації спеціаліста.
Під час застосування можливі алергічні реакції, сухість або подразнення шкіри. Якщо після нанесення з’являється посилене печіння, почервоніння чи висип, використання потрібно припинити й звернутися до лікаря.
Бовтанки від лишаю
Бовтанки — це рідкі або напіврідкі зовнішні засоби з підсушувальними, антисептичними та заспокійливими властивостями. Їх іноді використовують удома як додатковий елемент лікування, але вони не замінюють основну терапію, якщо причина лишаю грибкова або вірусна.
До складу таких засобів можуть входити спирт, крохмаль, дистильована вода, тальк та інші компоненти. Їх дія може включати:
- пригнічення активності мікробних елементів;
- підсушування мокнучих ділянок;
- в’яжучий ефект;
- зменшення подразнення та свербежу;
- антисептичну дію;
- сприяння загоєнню тканин.
Бовтанки інколи застосовують при червоному плоскому лишаї та інших дерматологічних ураженнях, коли потрібно полегшити місцеві симптоми. Але якщо висип прогресує, не зникає або поширюється, домашніх засобів недостатньо.
Таблетки
Таблетки призначають тоді, коли місцевого лікування недостатньо, ураження великі, є часті рецидиви або підтверджена природа захворювання потребує системної терапії. Самостійно приймати такі препарати не можна, оскільки вони мають протипоказання та вимагають правильного підбору дози.
Серед препаратів, які можуть призначатися при лишаї:
- флуконазол — синтетичний протигрибковий засіб, який застосовується при грибкових ураженнях;
- пімафуцин — препарат із широким спектром дії, що використовується при деяких грибкових інфекціях;
- цетиризин — не лікує причину лишаю, але допомагає зменшити свербіж та алергічні прояви, зокрема при рожевому лишаї.
Якщо у пацієнта є супутні захворювання, схильність до алергії або він уже приймає інші ліки, це обов’язково слід враховувати перед початком системного лікування.
Рецепти народної медицини від лишаю
Домашні засоби можуть використовуватися лише як доповнення до основного лікування, а не як його заміна. Особливо обережно потрібно ставитися до самолікування у дітей, оскільки в дитячому віці шкіра чутливіша, а неправильний вибір засобу може посилити подразнення.
У народній медицині для місцевого догляду при лишаї застосовують примочки, компреси та відвари на основі лікарських трав. Найчастіше використовують чебрець, череду та м’яту. Такі засоби можуть частково зменшувати свербіж, заспокоювати шкіру й полегшувати місцевий дискомфорт.
Для підсушування іноді використовують мед, сік лимона, тальк та інші побутові компоненти. Однак слід пам’ятати, що вони не мають доведеної здатності усувати грибкову або вірусну причину хвороби. Крім того, натуральні компоненти можуть викликати алергічну реакцію.
Окремої уваги заслуговує цинкова мазь при лишаї. Вона ефективна завдяки підсушувальним, антисептичним і протизапальним властивостям. Оксид цинку зменшує подразнення, допомагає зняти свербіж, створює захисний бар’єр і сприяє загоєнню шкіри. Найчастіше її застосовують при рожевому лишаї та мокнучих ділянках, коли потрібно зменшити запалення.
Наносити цинкову мазь слід тонким шаром 1–3 рази на добу на чисту й суху шкіру. Вона може бути корисною при свербежі та подразненні, але не є протигрибковим препаратом. Якщо йдеться саме про грибковий лишай, частіше потрібен клотримазол або інший спеціальний засіб. Для сильнішого підсушування інколи використовують цинково-саліцилову пасту.
При цьому цинкова мазь іноді пересушує шкіру, тому в окремих випадках її поєднують із пом’якшувальними засобами. Перед використанням будь-яких домашніх або аптечних препаратів бажано проконсультуватися з лікарем, щоб встановити тип лишаю та не втратити час на неефективне лікування.
