Непрощення – це не категорія релігійного непослуху, а психічний факт, який веде будь-якого з нас не тільки до особистої кризи, але і до сумного результату і навіть краху життя. Ось чому вміння прощати так важливо.
НЕПРОЩЕННЯ ЯК ОБМЕЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
“Я знаю, що ніхто в цілому світі не може мені цього пробачити, після мене є тільки мій наслідок, і ніхто не в змозі перешкодити цьому розслідуванню. Кожна людина платить за своє існування». – Антоніо Менегетті.
Що таке непрощення себе чи інших? Заборонено? Неможливість переступити егоїстичний поріг власної любові до себе?
Або непрощення відноситься до категорії психічної та емоційної нездатності індивіда проявляти емпатію?
І чому раціональність розуму в поєднанні з емоційною лабільністю не готова осягнути природу соми або тіла, яке є каменем спотикання і, в кінцевому рахунку, цапом-відбувайлом в цьому парадоксі життя?
Фрагментарність нашого сприйняття, нездатність свідомості/розуму адекватно встановити зв’язок з несвідомим/тілом породжує всі ті випробування долі, які в медицині називають хворобами, а в психології – психічними розладами поведінкових, мотиваційних, соматичних та інших характерів.
Однак, незалежно від того, що ми називаємо черговим обмеженням особистості, воно безпосередньо опосередковується соматичною, вісцеротонічною та нервовою регуляцією нашого тіла. І в цьому сенсі непрощення є одним з таких обмежень або комплексів, як фрагмент неповної цінності, сформований в ранньому дитинстві через почуття страху, провини, образи і гніву.
Причому це обмеження має не тільки глибоке психологічне коріння, а й з часом розростаються «гілки» медичних/патогенетичних проблем, зокрема, найбільш «лякаючих» на сьогоднішній день і статистично провідних онкологічних захворювань.
Але перш ніж ми перейдемо до статистики та психосоматичного підґрунтя, спробуємо розібратися, що є цінним у прощенні і наскільки важливим є вміння прощати, важлива якість життя, а не просто соціальний елемент культури.
СУТЬ ПРОЩЕННЯ
Отже, що таке прощення і навіщо воно нам потрібне, особливо тому, хто помирає на смертному одрі? Адже ні для кого не секрет, що буквально кожен, хто відходить на той світ, відчуває подих смерті, і годину від’їзду, і відчуває важливість закриття невирішених образ, невисловлених слів, незавершених справ по відношенню до люблячих людей або тим, по відношенню до яких скоєна непоправна помилка або навіть злочин.
І який механізм причинно-наслідкового зв’язку між почуттям провини, образи і милістю самого прощення?
«Прощення» – це термін, який існує вже 2000 років, але розуміння більшості людей того, що він означає, все ще дуже поверхневе і дуже обмежене. Поки ви відштовхуєтеся від свого почуття власної гідності, яке сягає корінням у минуле, ви не зможете по-справжньому пробачити себе чи інших. Справжнє прощення можливе лише через доступ до сили теперішнього моменту, яка є вашою власною силою. Вона кидає минуле в безпорадний, безсилий стан, і ви глибоко усвідомлюєте, що ніщо з того, що ви коли-небудь робили або робили з вами, не може хоча б віддалено торкнутися сяючої сутності того, ким ви є. Тоді вся концепція прощення стає непотрібною. – Е. Толле. Сила теперішнього моменту.
Невміння щиро прощати себе та інших – це не просто риса особистості, а серйозне спотворення сприйняття з далекосяжними наслідками.
ХВОРОБА І ПРОЩЕННЯ. РАК І НЕВМІННЯ ПРОЩАТИ
«Як тільки людина захворює, їй потрібно шукати у своєму серці, щоб хтось пробачив». — Луїза Хей.
Що являє собою хвороба? Відсутність здоров’я? Наявність хворобливих симптомів/синдромів?
Хвороба – це рівень нашого ставлення до себе, від експлуатації здоров’я до ощадливого усвідомлення його важливості та цінності.
Але, найчастіше, до усвідомлення приходить тільки тоді, коли хвороба вже занадто виражена, щоб її ігнорувати. І навіть в цьому випадку увага приділяється не збереженню, відновленню і поповненню здоров’я, а боротьбі з недугою. Бо що таке сучасні медичні установи, як не храми хвороб, де всі заходи, спрямовані на зцілення, є нічим іншим, як певним ритуалом поклоніння недугам в їх незліченних формах вираження.
“Хвороба плекається суспільством, яке дає їй пальму першості. Чому? З двох причин: по-перше, хвороба служить виправданням слабкості і, отже, непокарання індивіда, а по-друге, що вона дає кожному члену суспільства в разі його хвороби таке ж прощення і захист, які він сам виявляє по відношенню до інших. Ми виявляємо доброту до інших, тим самим заздалегідь дбаючи про те, щоб бути захищеними на випадок можливої особистої хвороби». – А. Менегетті. Психосоматика.
І в даному випадку прощення суспільства по відношенню до конкретного індивіда є своєрідною ведмежою послугою, оскільки, незважаючи на право бути хворим, це право вельми сумнівної якості, тому що розглядається медичним співтовариством як природне невігластво, яким можна дуже спритно маніпулювати.
«… Як правило, сама людина є причиною власних хвороб і страждань. І майже завжди він сам винен у тому, що він хворий і що йому доводиться просити вибачення у суспільства за це». – С. Грем.
Але хвороба – це лише порушення гармонії і цілісності соматичного і психічного.
Прагнення позбутися від хвороби за всяку ціну, не вникаючи в суть і причину, що викликала її, часто не призводить до належного результату – усвідомлення і зміни себе.
Особливо яскраво це проявляється в разі так званих «невиліковних» або серйозних захворювань і супутніх їм станів – раку, інфаркту, інсульту поряд з іншими психосоматичними захворюваннями.
«Причиною вашого болю є не травма, яку ви пережили під час своєї еволюції, а небажання контактувати зі своїм болем, небажання переживати страх і смуток і зцілювати свій біль прощенням». А. Л. Джонс. Телос. Книга 3. Протоколи п’ятого виміру.
«Непрощення – це сама природа розуму, а також природа створеного розумом помилкового «я», его, яке не може вижити без чвар і конфліктів. Розум не може пробачити. Тільки ви можете. Ти стаєш присутнім, ти входиш у тіло, ти відчуваєш вібрації миру і спокою, що виходять від Вічного. Ось чому Ісус сказав: «Перш ніж увійти в храм, прощайте». – Екхарт Толле.
Карла і Стефані Саймонтон в своїй статті «Системи переконань і управління емоційними аспектами злоякісних новоутворень» проаналізували понад 200 медичних досліджень і прийшли до висновку, що існує зв’язок між емоційними факторами і виникненням злоякісних захворювань. При цьому вони виділили чотири характерологічні особливості, властиві таким хворим:
- помітна схильність тримати образу і помітна нездатність прощати;
- схильність до жалю до себе;
- погана здатність розвивати і підтримувати довгострокові і значущі відносини;
- вкрай низька самооцінка.
Більше того, Саймонтон припустив, що, можливо, в основі всіх цих характеристик лежить загальна єдина матриця, яка проявляється протягом усього життя: фундаментальне заперечення. За їхніми даними, ця матриця найбільш виражена через втрату улюбленого об’єкта за 6-18 місяців до діагнозу раку, або люди безпосередньо піддавалися фізичному насильству. – С. Гроф. Людина перед обличчям смерті.
ПРОЩЕННЯ І ПРОВИНА. ЗЦІЛЕННЯ
Спробуємо розібратися в етимології слова «вибачте», яке ми вживаємо повсюдно в очікуванні заповітного прощення або хоча б розуміння.
Часто використовуючи розхожі слова: вибачте, ми мало або зовсім не замислюємося над його суттю.
Звинувачення або звинувачення – це не що інше, як звинувачення за допомогою Закону Відображення/Дзеркала, а також Закону Карми – «що посієш, те й пожнеш».
Іншими словами, нагадування про те, що, прощаючи – просто щадячи себе іншої людини – ми піднімаємо настрій, розвиваємося і додаємо ще більше любові в енергетичну скарбничку людства.
Крім того, прощаючи іншу людину, ми не кристалізуємо негативні відбитки в структурі її особистісної натури, а також не створюємо емоційних потоків образи та/або гніву/невдоволення у своїй сфері.
Імпринти – це значний досвід або послідовність життєвих переживань минулого, що закарбувалися в підсвідомості і сформували в людині переконання або цілий набір переконань.
Невилікувані емоції провини, образи, сорому, страху, гніву перебувають у клітинній пам’яті у вигляді енергетичних підписів або енграм (дослівно, від латинського engram – слід на клітині), які багато разів оновлюються, поки не зціляться.
Енграми – це повний, до найдрібніших подробиць, запис кожного відчуття, яке існувало в момент повного або часткового несвідомого, що викликає у людини подальше відключення від раціонального мислення або поведінки (аберацію). Енграми складають основу багатьох психосоматичних і психічних захворювань. У підсвідомості людини одночасно може бути багато енграм. Вони, немов бомби уповільненої дії, спливають під впливом асоціативних обставин і викликають хворобливий стан організму.
«Все, що існує в клітинній пам’яті, може бути доступне в теперішньому моменті з наміром і розумінням. Немає потреби повертатися в минуле, щоб розкрити всі минулі події». «Езотерична істина.
Іншими словами, гіпнотична або свідома регресія (усвідомлення того, що ви обманюєте, поряд з тілесним, емоційним і психічним перепрограмуванням, набагато потужніше і цінніше, ніж робота з несвідомим) не завжди є ключем до вирішення проблем з емоціями, що застрягли в підсвідомості.
Можливий і інший сценарій розвитку, як, наприклад, у випадку з технікою, що дозволяє увійти в блокування/напругу/дискомфорт «тут і зараз» і усунути його.
Але повернімося до почуття провини. Якщо ви хочете отримати від іншої людини щось, що було б важко в звичайних життєвих ситуаціях, зробіть її винною (звинувативши її в чомусь). Звинувачуючи і присоромлюючи, ви можете виявити жалість до порятунку.
Так, саме жалість, а не співчуття, стане тією рятівною соломинкою, яка дозволить кривднику відчути себе пестливим і не позбавленим благодаті прощення. Багато людей роблять це несвідомо (дублюючи батьківські моделі), а деякі використовують це навмисно.
Але, прощення – це прерогатива самої людини. Почуття провини часто є дуже спірним поняттям. Вона перестає бути такою, коли сама людина відчуває провину, і ніяк інакше. Бо тоді втрачається весь сенс нашого існування, в якому почуття провини є одним з найпотужніших вчителів і каталізаторів нашого зростання?!.
Усвідомлення того, що лежить в основі почуття провини, – це здатність запобігти виникненню почуття провини або, принаймні, зменшити його. А це, перш за все, відсутність віри в себе, як в досконалу душу, що приховує своє справжнє обличчя під маскою недосконалої особистості.
Але що потрібно зробити, щоб почуття провини не запустило соматичний механізм хвороби?
У контексті провини це усвідомлення обмеження, яке потрібно подолати та вилікувати.
І в цьому сенсі прощення не тільки зцілює, але і реально полегшує страждання душі і тіла, і не тільки в разі провини.
На одному кінці провини майже завжди лежить образа. Для людини, яку ми любимо: дитини, батька, партнера, своєю мимовільною або свідомою реакцією образи породжує «комплекс провини».
Причому страждання, в даному випадку, зростають у випадку з «кривдником» в разі визнання провини, і у випадку з «скривдженим», коли «кривдник» не кається.
Разом з усуненням почуття провини падають і інші застарілі емоційні «стіни» страждання, цеглини страху, сталеві стовпи гніву, стелі сорому і віконні рами образи. І перед нашими очима відкриваються нові горизонти можливостей на еволюційному шляху сходження.
ОБРАЗА І ПРОЩЕННЯ
«Навчіться прощати, коли душа ображена, А серце, як чаша гірких сліз, І здається, що вся доброта згоріла, Ви пам’ятаєте,
як Христос прощав людей». – Борис Пастернак.
Всі ми родом з дитинства. І саме в цій, індивідуальній і колективній колисці людства, формуються сильні і слабкі сторони нашої особистості, формуються риси характеру.
На третьому році життя кожен з нас, завдяки вмінню ходити, розмовляти і по-різному взаємодіяти з навколишнім середовищем, починає пізнавати нескінченну мінливість і мінливість предметів по відношенню до себе.
Поступово почуття власного «Я» набуває обрисів особистісної значущості через прагнення до незалежності та самоствердження. І часто в цьому первинному контакті власного его з оточуючими формується конфлікт, який називають першою і головною кризою дитинства.
Цей період чутливості характеризується безліччю афективних реакцій, які формують зароджується психологічний портрет індивіда з певними поведінковими спотвореннями або відхиленнями. Наприклад, якщо дитина образила молодшу сестру, він часто готовий попросити вибачення у всіх (включаючи батьків і навіть незнайомих людей), крім неї.
Така реакція не є винятком, а результатом не тільки виховної ролі батьків, а й несвідомої «пам’яті» своїх особистісних особливостей на момент виходу із земного плану, заснованої на попередньому життєвому досвіді.
Більш того, образа має свою локалізацію в тілі – піднімаючись від сонячного сплетіння до грудей і часто навіть доходячи до горла, утворюючи грудку. А це вже є передвісником формування психосоматичних захворювань.
Образа – це класичний спосіб маніпулювання почуттями та поведінкою близьких нам людей з метою досягнення бажаного результату.
І якщо в дитинстві це в якійсь мірі виправдано, то в дорослому житті це істотна перешкода, яка заважає не тільки вашому духовному і особистісному розвитку, але і серйозно ускладнює ваші відносини з собою і світом.
Тому прощення кривдника, ким би він не був, навіть якщо кривдником є ви, є необхідною умовою дорослішання.
САМОПРОЩЕННЯ АБО САМОПРОЩЕННЯ
Найскладніше – це пробачити себе і визнати, що все, що з тобою відбувається, – це різноманітний і цінний досвід.
Здатність до самопрощення – це природна здатність звільнитися від обмежень особистості, позбувшись гнітючого почуття нікчемності, провини, сорому та образи.
“Прощення служить для того, щоб відпустити образу і, таким чином, відпустити образу. Це відбувається природним чином, як тільки ви усвідомлюєте, що невдоволення не служить ніякій іншій меті, крім посилення помилкового самовідчуття. Прощення – це про те, щоб не чинити опір життю, це про те, щоб дозволити життю прожити себе через вас. Альтернативою є біль і страждання, а в багатьох випадках навіть фізичні недуги, які сильно перешкоджають потоку життєвої енергії». – ЕкхартТолле.
Якщо ми не в змозі пробачити себе, то навряд чи зможемо по-справжньому пробачити тих, хто образив нас і хто став каталізатором наших страждань.
Самопрощення – це прийняття будь-якого травматичного досвіду минулого, але не якнегативно-позитивного дуалізму, а як досвіду дорослішання, який формує нашу цілісну індивідуальність.
Самопрощення – це вміння робити власні помилки, якими б катастрофічними вони не здавалися. У цьому сенсі самопрощення – це не що інше, як зцілення пораненої людини з розпростертими обіймами душі, яка беззастережно любить і приймає будь-яку нашу недосконалість.
Завдяки вольовій рішучості досягти мети багато негативні реакції трансформуються в радість творчості. А почуття подяки автоматично виступає еліксиром здоров’я.
ПРОЩЕННЯ ЯК ПРИЙНЯТТЯ І ПРИЙНЯТТЯ НЕПОРОЗУМІННЯ
Erare humanum est – це давнє прислів’я, яке означає, що людині властиво помилятися або помилятися. У нашому недосконалому світі це досить поширене явище через те, що існує дуже багато людей, стільки й думок про їхні думки, вчинки та емоції. Це означає, що не існує єдиних критеріїв самооцінки, а також вміння оцінювати оточуючих. Звідси стільки скорботи, дискомфорту, негативізму, замкнутості, відчуження і, відповідно, НЕРОЗУМІННЯ.
Іншими словами, основна складність полягає в умінні ПРИЙНЯТИ себе та інших неупереджено та неупереджено. Ось чому прощення є таким цінним і по-справжньому значущим, як визнання здатності бути недосконалим і не вписуватися в загальноприйняту або індивідуальну модель сприйняття.
«Прийняти – значить не погодитися і не завжди виправдати, прийняти – значить пробачити і взяти на себе відповідальність за те, щоб подальші дії не викликали реакції самозречення». — Марк Воронов. Психосоматика.
Але, якщо прощати інших, особливо якщо це чужі або чужі люди, то з нашими близькими, рідними і близькими – це звичайна справа, адже наділивши їх певними характеристиками і якостями, ми часто не допускаємо реакцій, які не вписуються в звичну модель сприйняття. Звідси стільки болю, образи, провини і розчарування.
Але є і підводні камені прощення, наприклад, А. Менегетті в своїй книзі «Проект людини» пише: «Часто акт прощення робить нас співучасниками розпаду особистості. Прощення часто супроводжується брехнею, і людина очікує, що інший усвідомить її щедрість і святе благородство. Про справжнє прощення можна говорити лише тоді, коли суб’єкт готовий давати, здатний давати і здатний це робити».
Психосоматика непрощення у повсякденному житті
Непрощення може проявлятися у сімейних конфліктах, коли людина тривалий час не може відпустити образи, що призводить до стресу та погіршення здоров’я. На роботі це може виражатися у зниженні продуктивності через внутрішні емоційні блоки, які заважають конструктивній взаємодії з колегами.
Однією з типових складнощів є те, що непрощення часто поєднується з емоційною лабільністю, що ускладнює усвідомлення власних почуттів і їхній вплив на фізичний стан. Крім того, індивідуальні особливості психіки та рівень емпатії можуть посилювати або пом’якшувати наслідки психосоматичних проявів.
Важливо пам’ятати, що у разі тривалих психосоматичних симптомів, пов’язаних з непрощенням, слід звернутися до кваліфікованого психолога або психотерапевта для професійної допомоги.
